Український театр і кінематограф на початку ХХ століття: аспекти взаємодії та новаторські тенденції

Анотація

Мета роботи – дослідження процесу розвитку та взаємодії українського кінематографа та театру XX століття у контексті світового видовищного жанру, виявлення новаторських тенденцій, характерних для історичних умов того часу. Методологія дослідження полягає в застосуванні емпіричного, теоретичного та структурно-функціонального методів, спрямованих на накопичення фактичного матеріалу, порівняння окремих параметрів і сукупних ознак досліджуваних об’єктів, спостереження за динамікою розвитку жанрових розмаїть та встановлення відмінностей і подібностей між ними, а також, при аналізі теоретичних праць мистецького напряму та творів екранного та театрального мистецтв. Спираючись на аналітичний метод дослідження проведено аналіз історичних умов, літератури, подій, факторів впливу на кіно та театр у мистецькому просторі. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ході кінознавчого аналізу виявлено актуальні тенденції та пріоритети розвитку українського кінематографа і театру першої половини ХХ століття. Висновки. Характерні для початку XX століття кризові явища (війни, революції та соціальні конфлікти) сприяли створенню депресивного стану соціуму на теренах Західної та Східної Європи та визначили умови створення нового напряму мистецького розвитку – модернізму. Український театр і кінематограф на початку XX століття набули нових рис та аспектів взаємодії: сформувався новий суб’єктивний підхід митця до творчого процесу, на базі сталих традицій виникли новаторські тенденції у методах поєднання різних компонентів часу і простору в межах єдиної екранної реальності. Модернізм надав видовищним жанрам мистецтва додаткових можливостей: ефективно впливати на свідомість глядача через нові засоби художнього мислення, відтворюючи реальний навколишній світ і світогляд людини, заглиблюючись в її духовний стан і особисті переживання.