Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Аудіовізуальне мистецтво і виробництво

Кіно як основа формування / творення модерної національної ідентичності

Олександр Безручко — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати роль та місце кінематографа у формуванні та зміцненні модерної української ідентичності. Вивчити основні тенденції, що спостерігаються у розвитку сучасного українського кіно в напрямі державотворчих і геополітичних процесів, зокрема в умовах війни, що її Росія розв’язала проти України у 2022 році. Дослідити недоліки, що негативно впливають на якість і сприйняття українського кінопродукту в Україні та світі. Методологія дослідження. Для досягнення визначених цілей і розв’язання завдань використано такі різноманітні підходи та методи, як аналіз (для дослідження сучасних популярних кінострічок) та синтез (для виявлення тенденцій розвитку українського кінематографа); історичний метод (для з’ясування історичних реалій розвитку України); літературний аналіз (для дослідження літературних джерел, які висвітлюють ідентичність у кіно). Наукова новизна. Вперше проаналізовано сучасний український кінематограф з огляду на тенденції становлення національної ідентичності через художні фільми. Встановлено основні компоненти української національної ідентичності: усвідомлення культурного спадку, розуміння своєї ролі в колективній ідентичності та активне споживання культурно-інформаційного простору, включаючи кіно. Проаналізовано роль та місце кінематографа у формуванні та зміцненні модерної української ідентичності. Висновки. Визначено, що формування української національної ідентичності обумовлене історією, мовою, культурою, релігією, територією, традиціями, політикою та освітою. Проаналізовано український кінопростір та з’ясовано, що спостерігається тенденція до переосмислення класичних творів і звернення до української культури як засобу формування національної ідентичності, а також висвітлення теми війни та героїчних подій в історії України, що сприяє самоідентифікації українців як мужніх борців за свободу та незалежність. Також виявлено недоліки, такі як: використання «шароварної культури», акторська непрофесійність і нестабільність кінематографічного розвитку, що негативно впливають на якість та сприйняття українського кінопродукту.

Монтаж як творчий метод режисера в сучасній аудіовізуальній культурі

Алла Медведєва — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати теорію монтажу в сучасному кінотелевиробництві. Визначити роль режисера у процесі монтажу аудіовізуальних проєктів. Дослідити механізми дії монтажної теорії. Аргументувати актуальність монтажних принципів сучасного кінотелевиробництва для сьогоденної режисерської практики. Методологія дослідження полягає у використанні таких методів: теоретичного – для аналізу наявних інформаційних джерел і досліджень, емпіричного – для систематизації власного досвіду. У статті застосовано системно-аналітичний підхід щодо визначення цілей і стратегій наукового дослідження: за допомогою спеціальних методів проаналізовано монтаж як творчий метод режисера у створенні аудіовізуальних творів, окреслено особливості монтажу в сучасному кінотелевиробництві. Наукова новизна дослідження полягає в апробації наукової проблеми, зокрема у визначенні особливостей монтажу з урахуванням його дослідження та аналізу в сучасному кінотелевиробництві. Вперше проаналізовано складники монтажу під час роботи режисера над екранним твором у сучасному кіномистецтві. Досліджено вплив роботи режисера на світогляд та подальші дії глядача, проведено детальний аналіз використання засобів монтажу в аудіовізуальних творах. Досліджена праця режисера над екранною роботою з погляду основного творчого засобу формування й побудови драматургічного каркаса аудіовізуального твору. Висновки. Відповідно до поставленої мети у статті проаналізовано теорію монтажу в сучасному кінотелевиробництві. Визначено роль режисера під час монтажу аудіовізуальних проєктів. Досліджено механізми дії монтажної теорії та аргументовано актуальність монтажних принципів сучасного кінотелевиробництва для сьогоденної режисерської практики.

Національні міфічні образи і символи в сучасному українському кіномистецтві

Віталій Запорожченко — 2024-04-30

Мета дослідження – узагальнити основні контексти й конотації використання міфів, символів та образів у сучасному аудіовізуальному продукті; систематизувати звернення до елементів українського культурного коду в актуальному вітчизняному культурно-мистецькому середовищі; проаналізувати відповідність тлумачень символів, використаних у відеоряді музичних кліпів і фільмах, їх первинним значенням. Методологія дослідження спирається на використання таких методів: теоретичного (ознайомлення з науковою та публіцистичною базою досліджень щодо використання образів українського фольклору в сучасній творчості), емпіричного (збір матеріалів для визначення основних категорій запозичення образів у сучасному мистецтві) та аналітичного (визначення доцільності та правдивості тлумачення первинного сенсу фольклорного образу в модерному контексті). Наукова новизна. Вперше схарактеризовано імовірні наслідки індиферентного ставлення творців вітчизняного аудіовізуального продукту до первинного значення символів традиційного культурного прошарку; окреслено наслідки попередніх політичних спроб винищення питомо українського культурного коду; визначено потенційні загрози у разі бездіяльності та відсутності прогресу у сфері аудіовізуального виробництва (фільми, кліпи) для розвитку майбутніх поколінь свідомих українців як громадян незалежної країни з чітким розумінням належності до певного історичного тла. Висновки. Кількісні та якісні показники дають змогу впевнено говорити про згубність парадигми нівелювання первинних значень усталених образів. У статті узагальнено основні контексти та конотації використання міфем (від позитивного в сучасних творах аудіовізуального мистецтва до спрощено-негативного в кінострічках 2010-х років). Узагальнивши сфери використання та запозичення яскравих образів у сучасному кіномистецтві, проаналізовано відповідність сучасних тлумачень символів української міфології їх первинному значенню.

Цифрові технології та аудіовізуальні інновації в сучасній музичній індустрії

Ігор Печеранський — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати цифрові технології та аудіовізуальні засоби й інновації, які активно використовуються у сучасній музичній індустрії (на прикладі VR-відео ісландської співачки Б’єрк «Family» та аудіовізуального інструмента AirSticks А. Ільсара). Методологія дослідження. У статті науковий пошук здійснюється в межах парадигми нової аудіовізуальної естетики та за допомогою принципу технодетермінізму, що дало змогу розкрити особливості та окреслити вплив цифрових інновацій і технологічних рішень на попдраматургію, творчу музичну імпровізацію, практику електронної музики тощо, а також використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, узагальнення та абстрагування під час роботи з теоретичним матеріалом. Наукова новизна. У статті вперше концептуально та на належному теоретичному рівні розглянуто специфіку та виявлено значення VR-відео ісландської співачки Б’єрк «Family» та аудіовізуального інструмента AirSticks А. Ільсара для розвитку музичної індустрії у першій чверті ХХІ ст. Висновки. Доведено, що прогресивний підхід і концепція Б’єрк полягає в тому, що новий цифровий носій музики містить імерсивну функцію, яка зближує попмузику з комп’ютерними іграми, через що VR-відео Б’єрк «Family» та пов’язані з ним технологічні інновації сприяли переосмисленню та перегляду нормативних структур попдраматургії. Зазначено, що аудіовізуальні експерименти А. Ільсара в тісній співпраці з М. Гавриловим довели, що креативність і навички STEM будуть важливими в майбутньому. AirSticks – інструмент, який допомагає творити і виконувати електронну музику та графіку в реальному часі за допомогою рухів, зафіксованих портативними контролерами руху, а також, синтезуючи просторово керований звуковий дизайн із 3D-ігровим середовищем, сприяє творчій музичній імпровізації, соціальному залученню, маніфестації власної гідності, незалежності та ідентичності через творчість.

Відображення подій війни у творчості режисерів театру і кіно

Галина Погребняк — 2024-04-30

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз та виявити особливості режисерської творчості в українських театральних і кінематографічних закладах щодо відображення подій радянсько-німецької війни. Методологія дослідження. У розробці теми комплексно застосовано методи наукового аналізу, порівняння, узагальнення. В статті використано міждисциплінарний підхід, який базується на залученні таких загальнонаукових методів, як система теоретичних методів (індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що уможливила опрацювання фактологічної бази реалізації фільмів у взаємодії з театральними діячами. Типологічний метод дав змогу розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів театру і кіно. Аналітичний та системний методи використано для розгляду мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уточнено взаємовплив режисури театрального мистецтва та кінематографа, окреслено основні чинники взаємодії видовищних мистецтв, увиразнено вплив суспільно-політичних процесів на діяльність театру й кіно. Висновки. Окреслено режисерські засоби відображення подій війни в театрі і кіно. Показано роль режисерів у висвітленні здобутків майстрів театрального та кіномистецтва.

Режисер у сучасному контенті: від задуму до реалізації

Ліа Сванідзе — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати процеси створення сучасної кінопродукції. Встановити роль режисера у створенні медіапродукту для сучасних споживачів. Довести важливість уміння режисера орієнтуватися в різних типах контенту, мати необхідні навички, знання та уявлення про тонкощі професії, знаходити правильні рішення для створення кіно-, телепродукції. Методологія дослідження полягає в застосуванні таких методів: теоретичного – для аналізу кіно-, телевізійного контенту, дослідження інформаційних джерел і доповідей режисерів минулого та сучасності, визначення взаємозалежності навичок режисера і структурних компонентів, які формують кіно-, телепродукцію; порівняльного – для дослідження прикладів успішних стрічок відомих режисерів як взірців якісного медіапродукту; наукового – для опрацювання технічно-наукового матеріалу, що стосується режисерської професії. Наукова новизна. Вперше проаналізовано складники сучасних кінофільмів і телепрограм, проведено детальний аналіз структурних компонентів, які формують медіапродукт. Зокрема, особливу увагу приділено роботі режисера на всіх етапах створення контенту. За допомогою теоретичного аналізу кіно-, телефільмів і біографії режисерів визначено ключові чинники, які впливають на якість створення медіапродукції. Висновки. У статті проаналізовано процеси створення сучасної кінопродукції. Розкрито роль режисера у створенні медіапродукту для сучасного споживача. Доведено важливість уміння режисера орієнтуватися в різних типах контенту, мати необхідні навички, знання та творче уявлення, знаходити правильні рішення для створення кіно-, телепродукції.

Фотомистецький проєкт «Володимир Горпенко – вчений-кінознавець (на матеріалі фоторепортажу захисту двох дисертацій)»

Сергій Марченко — 2024-04-30

Авторський задум. Минає п’ять років від дня смерті Володимира Горпенка (03.07.1941, с. Буглаки Потіївського (нині Радомишльського) району Житомирської області – 17.10.2019, м. Київ), якого знали як режисера і телеведучого, педагога і організатора кіноосвіти, як винятково щиру і професійно обізнану людину, як Вчителя (Тримбач, 2008). Ідея серії спогадів і публікацій про доктора мистецтвознавства, професора В. Горпенка належить його учневі та колезі, доктору мистецтвознавства, професору Олександру Безручку, який сам написав чимало статей і розділів колективних монографій про творчу, наукову та педагогічну діяльність вченого (Безручко, 2011; 2017а; 2017б; 2017в; 2017с; 2019а). Володимир Горпенко був науковим консультантом докторської дисертації Олександра Безручка “Становлення кінематографічної школи в Україні: Теоретичні, практичні та художні засади (30-ті – 60-ті роки ХХ століття)” (Безручко, 2015a; 2015b).

Магістерський фотомистецький проєкт «Ніколи знову?!»

Едуард Странадко — 2024-04-30

Ідея магістерської роботи полягала у створенні фотохудожнього проекту про людей похилого віку, яким більше 80 років. В її основі лежало бажання розкрити внутрішній світ та життєвий досвід людей похилого віку. Фотопроект відображає не лише зовнішню красу літніх людей, але й глибокі емоції, відображені в очах та виразах обличччя героїв.

Серія складається з портретів як чоловіків, так і жінок, які стають своєрідною історією, що розповідає про мужність, стійкість і внутрішню силу тих, хто був свідком визначних історичних подій протягом багатьох десятиліть. Ці фотографії, які передають виразні емоції болю і втоми, намагаються не лише зафіксувати фізичний вигляд героїв, але й передати їхній досвід, мужність і непохитну віру в мир і справедливість, навіть у найскладніші для України часи.

Репрезентація феномену сакральності острова Хортиця та козацької культури засобами кіно та фотомистецтва

Ганна Чміль — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати засоби кіно та фотомистецтва, що використовуються для репрезентації сакральності острова Хортиця та козацької культури. Дослідити вплив аудіовізуального мистецтва на сприйняття та інтерпретацію сакральних аспектів козацької культури та історії острова Хортиця як священного місця засобами кіно та фотомистецтва. Методологія дослідження полягає у застосуванні таких методів: теоретичного (для аналізу джерельної бази дослідження, збору інформації про сакральність острова Хортиця та козацької культури, перегляду історичного матеріалу, статей і наукових досліджень, порівняння інформації у цих джерелах; вибору фільмів і фотомистецьких матеріалів, які відображають сакральні аспекти козацької культури та острова Хортиця); порівняльно- аналітичного (для аналізу засобів кіно та фотомистецтва з метою виявлення особливостей та інструментів, які використовуються для репрезентації сакральності); емпіричного (для зйомки фотоматеріалів, що представляють сакральні об’єкти та місця Запоріжжя). Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано, як візуальні засоби можуть використовуватися для збереження та відтворення культурних традицій і нематеріальних цінностей нашого народу. Досліджено вплив аудіовізуального мистецтва на формування культурного дискурсу, а також вивчено роль візуальної культури в сучасному світі. Висновки. У статті проаналізовано засоби кіно та фотомистецтва, які використовуються для репрезентації сакральності острова Хортиця та козацької культури. Представлено приклади успішного використання засобів та інструментів кіно та фотомистецтва для репрезентації сакральності острова Хортиця та козацької культури. Доведено, що ці засоби є ефективними для втілення духовної значущості острова у візуальній формі, допомагають глядачам краще розуміти та сприймати сакральні аспекти козацтва й історії Хортиці та можуть використовуватися для збереження та відтворення культурних традицій.

Ведучий у сучасному документальному кіно: в кадрі та поза ним

Олена Венгер — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати специфіку роботи ведучого в документальному кіно та окреслити обов’язки, які він виконує в кадрі та поза ним. Встановити вплив роботи ведучого на глядача. Дослідити художні засоби пошуку істинності в сучасному неігровому кіно. Визначити доцільність використання художньої реконструкції подій у неігровому фільмі. Встановити наслідки використання засобами масової інформації неправдивих даних. Методологія дослідження полягає у застосуванні теоретичного та емпіричного методів аналізу матеріалів (для дослідження наукових праць закордонних авторів, інформаційних джерел, а також сучасних документальних стрічок). На основі зібраної інформації проаналізовано тенденції використання художньої реконструкції та осмислено роль ведучого в кадрі. Також прослідковано різницю в роботі над художньою реконструкцією в минулому та тепер. Теоретично зібрана інформація була проаналізована на основі власного досвіду, а також розгляду та аналізу попередньо створених фільмів. Наукова новизна. Вперше проаналізовано специфіку роботи ведучого в документальному жанрі та встановлено ролі, які він може в собі поєднувати. Визначено вплив роботи ведучого на глядача. Досліджено художні засоби пошуку істинності в сучасному неігровому кіно. Проведено детальний аналіз використання методу художньої реконструкції в документальному жанрі. Досліджено етичне питання поширення недостовірної інформації та наслідки цього. Проаналізовано, як пропагандисти використовують інформацію на власну користь. Встановлено суспільну значущість порушення історично-резонансних тем у засобах масової інформації. Висновки. Обґрунтовано необхідність використання реконструкції та інших художніх засобів у документальних фільмах як способів додаткового утримання уваги глядача. Досліджено значущість ведучого як головного комунікатора з аудиторією, а також встановлено ролі та функції, які він може виконувати в цьому жанрі. Проаналізовано важливість передачі достовірних даних у засобах масової інформації та наслідки недотримання цього.

Ґрунтовне дослідження дитячих образів у творах аудіовізуального мистецтва в жанрі хоррор

Олександр Безручко — 2024-04-30

У 2023 році у Видавничому центрі Київського університету культури вийшла друком цікава і, можливо, незвична монографія Христини Баталіної “Дитина як втілення зла у фільмах жахів ХХ – ХХІ століть”. Дослідження дослідниці образів дітей у світових та українських творах аудіовізуального мистецтва в жанрі жахів допоможе розкрити глибинні аспекти людської психології та культурних стереотипів, пов’язаних із зображенням дітей у фільмах жахів як втілення зла та його випадкових носіїв. Хоча немовлята здебільшого асоціюються з невинністю та безпекою, вони також іноді можуть уособлювати загрозу та страх, особливо в контексті вербальних та екранних наративів.

Аналіз звукового компонента аудіовізуального твору: сучасні дослідження

Володимир Миславський — 2024-04-30

У монографії С. Желєзняка «висвітлюється значення аудіоскладника в екранних творах, досліджуються риси фонограми у кінематографі, телебаченні та її трансформації, осмислюється у мистецтвознавчих, культурологічних та інших контекстах теоретичне підґрунтя використання звуку та його зв’язку з кадром, висвітлюються напрямки застосування елементів фонограми та їхня взаємодія із зображенням у різних видах і жанрах сучасних аудіовізуальних практик, вплив звуку на глядача». Як стверджує автор, «монографія може зацікавити науковців, зокрема у галузях мистецтвознавства, культурології, викладачів і студентів спеціальності “Аудіовізуальне мистецтво та виробництво”, звукорежисерів, режисерів кіно і телебачення та усіх інших, хто цікавиться екранною культурою та її звуковим елементом» (Желєзняк, 2023, с.1). Монографія складається зі вступу, списку використаних джерел, додатків та дев’яти розділів – «Теоретико- методологічні основи дослідження звукового елементу», «Ключові поняття дослідження аудіоскладника екранного твору», «Наукове опрацювання явищ та процесів у сучасній аудіовізуальній культурі», «Особливості звукової доріжки у різних видах і жанрах сучасного кінематографу», «Технологічне підґрунтя аудіоелементу у відеопроєкті», «Творчі та психологічні засади роботи із саундтреком в екранних творах», «Проблематика використання звукозорового компоненту в телебаченні: традиційні та синтетичні жанри», «Звуковий складник у новітніх аудіовізуальних практиках: інтерактивні твори, вебдокументарі», «Подальше перетворення звукового елементу: основи та перспективи».

Особливості втілення творчого задуму зображення природи в художньому та документальному кіно

Катерина Степаненко — 2024-04-30

Мета дослідження – проаналізувати основні аспекти втілення творчого задуму зображення природи в художньому та документальному кіно. Дослідити техніки, які використовують режисери та оператори для передачі особливостей натури в кадрі. Окреслити специфіку зйомок на природі та вдалий вибір натурної локації. Методологія дослідження. Застосовано такі методи: теоретичний – для аналізу фільмового доробку О. Довженка, пов’язаного з висвітленням образу природи, визначенням її ролі в кінострічках зазначеного жанру, узагальнення здобутків екранних видів мистецтв, зокрема документального кіно, у контексті прояву особливих форм зображення природи та засобів впливу на глядача; систематичний підхід – для аналізу, конкретизації, уточнення та узагальнення етапів вибору місця зйомки у відкритому просторі; емпіричний – для порівняння різних підходів до вибору натурних локацій. Наукова новизна. Вперше концептуалізовано техніки зображення природи в художньому та документальному кіно, проведено детальний аналіз взаємозв’язку між технічними можливостями зйомки та творчим задумом режисерів і операторів, визначено чинники, які впливають на вдале місце зйомок і фінальний результат відзнятого матеріалу. Узагальнено роботи екранних видів мистецтв, зокрема документального кіно, у контексті прояву особливих форм зображення натури та засобів впливу на глядача. Висновки. У статті проаналізовано застосування технічних засобів, які дають змогу ефективно передати творчу ідею та поглибити емоційне сприйняття кінострічки. За допомогою аналізу аудіовізуальних фільмів розглянуто техніки, які використовують режисери та оператори для передачі особливостей природи в кадрі. Доведено специфіку зображення натури через призму монтажних засобів. Узагальнено чинники, які впливають на вдалий вибір натурної локації. Окреслено основні аспекти втілення творчого задуму зображення природи в художньому та документальному кіно. Концептуалізовано взаємозв’язок між технічними можливостями та творчим задумом. Зіставлено поєднання образів природи з образами людей, що сприяє створенню глибокого символічного сприйняття та розуміння подій на екрані.