Медіакомунікація: технології застосування в екранному дискурсі

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати комунікативні взаємозв’язки екранної культури з глядачем, визначити форми і засоби впливу ЗМК на аудиторію, переосмислити поняття «медіаманіпуляції» та окреслити значущість невербальної семіотики на телебаченні. Методологія дослідження здійснюється за допомогою аналізу та синтезу діяльності сучасних засобів масової комунікації; емпіричного методу, що виявляється у спостереженні та порівнянні загальних тенденцій розвитку процесів медіакомунікації; методу теоретичного обґрунтування роботи екранних видів мистецтв, зокрема телебачення – у контексті прояву особливих форм та засобів комунікативного впливу на глядача; системного підходу, що дав змогу аналізувати, конкретизувати, уточнювати та узагальнювати усі етапи технології застосування комунікації в медіа. Наукова новизна обумовлена виявленням стратегії і тактики застосування різних проявів вербального та невербального комунікативного впливу через аналіз конкретних прикладів телевізійних програм. Детально проаналізовано прояви безсловесної комунікації на телебаченні, розтлумачено діалектику візуально-словесного образу на екрані, сформовано сучасні технології маніпуляції в екранному дискурсі. Висновки. В дослідженні детально вивчено технології медіакомунікації та визначено залежність характерних форм спілкування від таргетингу аудиторії. За допомогою розшифрування методів і засобів комунікативного впливу розтлумачено поняття «медіаманіпуляції», а також доведено значущість застосування технологій нейролінгвістичного програмування та нейромаркетингу на вітчизняному медіаринку. Виявлено конкретний інструментарій невербальної семіотики на прикладі вітчизняних політичних ток-шоу та їх ведучих.