Насильство в контексті історії світового кіно

Анотація

Мета дослідження – розглянути феномен насильства на екрані в його історичному розвитку; окреслити панівні у сучасному кінодискурсі погляди на проблеми насильства та особливості його сприйняття широкою аудиторією. Методологія дослідження. Для виконання поставленої мети було застосовано методи аналізу і синтезу – для виокремлення певних частин загальної проблеми, їх вивчення та конструювання повного уявлення про предмет дослідження; історичний метод – для характеристики розуміння кожної категорії на різних етапах розвитку науки. Наукова новизна полягає у комплексному висвітленні проблематики в динаміці розвитку насилля в контексті історичного розквіту кінематографу. Набуло подальшого розвитку знання про дискусію щодо впливу насильства на аудиторію. Практичне значення дослідження полягає у його відкритості для використання в діяльності теоретиків, істориків, режисерів, сценаристів та інших фахівців з питань кіномистецтва. Окрім цього, результати дослідження доцільно використовувати у процесі навчання спеціалістів різних галузей, пов’язаних з кіномистецтвом та культурологією. Висновки. У статті проаналізовано висвітлення теми на екрані, яка доводить, що до 1920-х рр. жорстокість не стає частиною мейнстриму і використовується в поодиноких мистецьких творах з метою укріплення загальнолюдських цінностей. Показово, що ці стрічки не мають комерційного успіху і шокують публіку. Після двох світових воєн насильство уже не справляє такого враження на публіку. Воно повертається на екрани, поступово нарощуючи свою інтенсивність. Тоді, коли у повоєнні роки насильство ілюструвало реальні ситуації, у 60-ті воно стає потужним виразним засобом і помалу доходить до самопародіювання у слешерах 80-х, коли самі режисери не сприймають його інакше, ніж засіб для розваги публіки.