DOI: https://doi.org/10.31866/2617-2674.1.2018.140833

Семіотичний вимір кінодокументалістики Павла Фаренюка

Оlena Moskalenko-Vysotska

Анотація


Мета дослідження – розкрито побудову системи образів і знаків у документальних фільмах відомого українського кінорежисера Павла Миколайовича Фаренюка. Актуальність проблеми, якій присвячується стаття, полягає в тому, що українськими мистецтвознавцями, фактично, не досліджувалося питання використання художніх образів у вітчизняній кінодокументалістиці сучасної доби. Методологія дослідження базується на логіко-аналітичному методі (для з’ясування художніх засобів використання технічних режисерських прийомів при створенні екранних образів); формалізаційному методі (для вивчення різних екранних епізодів, які відображаються в знаковій формі за допомогою художніх символів); гіпотетичному методі (для пояснення взаємозв’язків між різними компонентами авторської смислової системи образів та для виявлення алгоритмів розвитку авторських знаків). Наукова новизна статті полягає у дослідженні образної палітри, що використовується в кінодокументалістиці в контексті авторської художньої кіномови, вибудуваної у творчому доробку відомого режисера-кінодокументаліста, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національної премії імені Олександра Довженка П. М. Фаренюка, творчий доробок якого не достатньо вивчений сучасними науковцями-мистецтвознавцями. Висновки. Авторська своєрідність документальних фільмів базується не лише на виборі актуальної теми, на обов’язковій авторській інтерпретації та сучасному багатожанровому суміщенні. До зазначеного необхідним прирощенням є фактор, який означується семіотичністю творчих рішень у розкритті будь-яких ідей, екранних героїв та подій фільмів. Творча майстерність одного з яскравих представників авторського документального кіно України Павла Фаренюка, як доказ тому, що свідчить про обов’язкову необхідність наявності в сучасних документальних фільмах широкої палітри очевидних та зашифрованих знаків, які переростають в художні образи, збагачуючи глибину екранного полотна, матеріалізують необхідне усвідомлення автентичного національного хронотопу, який пояснює одвічний взаємозв’язок часових і просторових відносин у художньому творі. Здобутий фактаж із образної системи одного з майстрів кінодокументалістики розширить багаж знань кінознавчої та мистецької галузі.

Ключові слова


документальний фільм; авторське вирішення; художній образ; символ; знак

Повний текст:

PDF

Посилання


Bart, R. (2003). ‘Problema znacheniya v kino’ Sistema Mody. Stat’i po semiotike kul’tury [Fashion System. Articles on semiotics of culture].

Bazen, A. (1972) Chto takoe kino? Translated from French by V. Bozhovich. Moscow : Рubl. House “Iskusstvo”.

Hrytsuk, V. (2007). ‘Tanok kazok dovkola dokumenta’. Cinema-theater [Kino-teatr], no.1 (69), рр. 52–53.

Denysko, P.V. (2011). Neprozorist znakiv yak problema semiotychnoi estetyky. Аbstract. Poltava National Technical University named after Yuri Kondratyuk.

Didenko, I. (1984). ‘Ya nash narod tsilym sertsem liubliu…. ‘. Na ekranakh Ukrainy [On the screens of Ukraine], August 4, р. 2.

Dubenko S., (1984). ‘Pershyi kinopam’yatnyk Fedkovychu’. Radianska Bukovyna [Soviet Bukovina], December 7, p. 6.

Konstantynov, M.V. (2017). Lotman ta vizualna semiotyka druhoi polovyny KhKh st. (Istoryko-filosofskyi analiz). D.Ed. Dniprovsky National University named after Oles Gonchar.

Lotman, Ju. (1973). Semiotics of cinema and problems of cinema aesthetics. Tallin : Jejesti Raamat.

Lotman, Ju. (1970). Struktura khudozhestvennogo teksta. Moscow : Prosveshhenie.

Makiienko, M. (2009). ‘Khudozhnii obraz i symvol yak osnova prostorovo-chasovoi realnosti kinofilmu’. Molodyi vchenyi [Young scientist], no. 8, рр. 190–197.

Metc, K. (2013). Voobrazhaemoe oznachayushchee. Psikhoanaliz i kino. St. Petersburg : Izdatel’stvo Evropejskogo universiteta v Sankt-Peterburge.

Potebnja, A. (2007). Simvol i mif v narodnoy kul'ture. Moscow : Labirint.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Барт Р. Проблема значения в кино. Система Моды. Статьи по семиотике культуры. Москва, 2003. – 512 с.

Базен А. Что такое кино? / пер. с франц. В. Божовича. Москва: Искусство, 1972. – 374 с.

Грицук В. Танок казок довкола документа. Кіно-театр. Київ, 2007.
№1 (69). С. 52–53.

Дениско П. В. Непрозорість знаків як проблема семіотичної естетики: автореф. дис.. канд. філос. наук / П. В. Дениско ; Полтав. нац. техніч. ун-т ім. Юрія Кондратюка. Київ, 2011. 15 с.

 Діденко І. Я наш народ цілим серцем люблю…. На екранах України. – 4 серпня. 1984. №31 (1336). С. 2.

Дубенко С. Перший кінопам’ятник Федьковичу. Радянська Буковина.
7 грудня 1984. №234 (10705). С. 6.

Константинов М. В. Ю. Лотман та візуальна семіотика другої половини ХХ ст. (Історико-філософський аналіз) : дис.. канд. філософ. наук / М. В. Константинов ; Дніпр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара – Дніпро, 2017. 266 с.

Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. Таллин : Ээсти Раамат, 1973. 63 с.

Лотман Ю. Структура художественного текста. Москва : Просвещение, 1970. 384 с.

Макієнко М. Художній образ і символ як основа просторово-часової реальності кінофільму. Молодий вчений. – Херсон, 2009. №8. С. 190–197.

Метц К. Воображаемое означающее. Психоанализ и кино. Санкт-Петербург: Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2013. 334 с.

Потебня А. Символ и миф в народной культуре. Москва : Лабиринт, 2007. 481 с.





Copyright (c) 2018 Олена Москаленко-Висоцька

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

© Copyright    |   Керівництва для авторів   |   Редакційна політика   |   Редакційний штат   |   Контакти   |